| Рычалки позволяют повторно употребить закладки и ощутить настоящий кайф, который даже мамка не в состоянии описать! |
Я ему такой: "Да, братан, эти закладки меня берут просто на ура, словно я парень самого счастья, такой кайфовый наркоман!"
Ну и дальше я просто блуждал по городу, попав в сказочный мир своих галлюцинаций. Встретил я на своем пути группу парней, которые также находились под влиянием афганки, и мы начали болтать о жизни, как настоящие философы свободы и кайфа.
Вот так, братцы, я и не пошел на дебильную работу, а выбрал путь наркомана комика. Ловите кайф, закладки и всякую дребедень, не забывайте о своей свободе и всеобщей любви!
Чертовски хорошо, когда работать не надо, а жизнь превращается в одну сплошную путаницу закладок, галлюцинаций и кайфа. Вот такая у меня история, друзья, будьте наркоманами комиками и кайфуйте без остановки!
Братцы и сестрёнки, я вам расскажу историю, которая запрет будет в нашей голове тусить.
В один прекрасный день, когда весь бетонный джунгли был свободен от мусора, я решил покататься на воображаемом велике. Достал свою шнягу из кармана, яркую упаковку, на вид похожую на конфетки. Внутри было нечто совсем иное – героин. Умелые руки быстро разложили его на стрем, и я смочил шприц в выхлопе этого приключения.
Как же это было круто! Воображаемый велик превратился в настоящий БМХ, а дорога – в настоящую трассу экстрима. Я прокатывался между камнями и проклятыми мусорами, ощущая ветер в волосах и вибрацию асфальта под колесами.
Мой наркотический опыт был в полном разгаре. Я чувствовал, что внутри меня происходит настоящая взрывная реакция. Я пускал огненные фейерверки в своей голове и все мысли становились такими яркими.» - спросите вы. Но все не так просто, братцы и сестрёнки. Потому что каждая закладка – это один шаг к безднам. Я гонялся за кикером, но все, что получал – это боль в глазах и плач в сердце. А стрем, острый и навязчивый, подкладывал мне свои ловкие удавки.
Я чувствовал себя как Черчилль, готовый завоевывать мир. Я смеялся над всеми своими проблемами, но не мог понять, что на самом деле угрожает мне... Я был как паук в паутине, который все глубже погружается в свои мерзостные дела.
Полицейские – наше главное настроение. Следящие глаза мусора не могли ухватить меня на горячем поступке. Я был быстрее, слишком быстрее для них. Их законы и правила – шняга. Мы были настоящими героями, отважными гопниками, которые гонялись за своим счастьем и свободой. Но чем больше нас гнали, тем быстрее мы уходили!
Мои ночные приключения с героином казались безграничными, но тело кричало о помощи. Каждый раз, когда я вводил свою стрем в вены, я терял кусочек себя. Разрушительная зависимость перекрывала свет вокруг меня, окутывая мир густым туманом.
| Однажды вечером, когда я заскочил в подъезд, чтобы сделать свою следующую закладку, | Роняю шприц, а он разбивается в тысячу осколков. Паника! Полчаса ищу очко, где б не нашел! |
| Второй раз засадил в середину руки – а сустав, блин, сразу впитал весь героин. | Полное фиаско! Отправился в аптеку, чтобы купить шприц, а тут еще и бабки кончились! Ну блин, где ж я теперь штаны найду? |
Я осознал, что действительность, в которой я оказался, – это ад. Все, чем я занимался, – только увеличивало мою боль и слезы. Я не хотел быть пленником в своей жизни, я хотел вырваться и увидеть белый свет. И вот я решил сделать то, что дотоле казалось мне невозможным – покончить с этой ядовитой зависимостью.
Вечерело. Я выбрался на крышу высотки. Позади гремели полицейские машины, внизу был шум и суета. Я стоял на грани и чувствовал, что тонус моих мышц стремится к пустоте. Это было слишком жестко для меня. Я не хотел умирать, я хотел жить!
И так, мои дорогие, я хочу сказать вам: не слушайте голос стрема и не погружайтесь в этот бездонный омут наркотиков. Жизнь – это не только закладки и шприцы, а море возможностей и счастья.
Я сделал выбор – выбрал свою жизнь. И хоть я больше не катаюсь на воображаемом велике, я вижу каждый день настоящую жизнь, где нет места для стрема и катастрофического выхлопа. Я живу сейчас и буду жить дальше, побеждая свои зависимости и возвращая себе свою собственность.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |
|